Ця стаття є результатом прикладного дослідження, представленого на престижній науково-практичній конференції оториноларингологів України «Діагностика та лікування в оториноларингології в сучасних умовах». Захід відбувся з 30 вересня по 1 жовтня 2024 року в Івано-Франківську та зібрав близько тисячі провідних фахівців з усієї країни: лікарів, науковців і викладачів медичних закладів.
У доповіді було висвітлено актуальні питання діагностики та лікування хронічних дерматозів зовнішнього слухового проходу, а також представлено результати впровадження інноваційних методів терапії із застосуванням природних препаратів на основі сквалену, зокрема вушних крапель «Отогут Сквален».
Автори – Пухлік С. М., Тагунова І. К. та Андрєєв О. В. – поєднали клінічний досвід і науковий підхід для покращення якості життя пацієнтів із цією проблемою, акцентуючи увагу на безпечності та ефективності запропонованої терапії.
________________________________________
Пухлік С. М., Тагунова І. К., Андрєєв О. В.
ОНМедУ, каф. оториноларингології,
зав.каф.проф.Пухлік С.М.
Згідно МКХ-11, яка поступово впроваджується в нашій країні, до захворювань зовнішнього вуха відносять: Абсцес зовнішнього вуха (АА00), Целюліт зовнішнього вуха (АА01), Злоякісний зовнішній отит (АА02), Отомікоз (АА03), Перихондрит зовнішнього вуха (АА04), Себорейний зовнішній отит (АА10), Гострий неінфекційний зовнішній отит (АА11), Вузликовий хондродерматит (АА12), Хронічний зовнішній отит (АА13).
В практичній медицині захворювання шкіри, в тому числі і слухового проходу називають дерматитами. Вушний дерматит – поширене захворювання шкіри. Його симптоми можуть варіювати від подразнень і до тріщин, що кровоточать, від легкого лущення і почервоніння вушної мушлі або слухового проходу до хворобливих висипань. Роздратована та розтріскана шкіра є сприятливим середовищем для проникнення бактерій (1). Дерматит може вражати все вухо, включаючи мочку, вушну мушлю, зовнішній слуховий прохід і барабанну перетинку. Нерідко захворювання поширюється на область шкіри за вухами. Запалення іноді має виснажливий перебіг і значно знижує якість життя людини (5). Вушний дерматит часто виникає у людей із генетичною схильністю, порушеннями в роботі імунної системи (6), особливостям реагування організму на рівні різних органів та систем, присутністю на шкірі дріжджового грибка (2,3,4), частіше вражає людей похилого віку. Вибір терапевтичного підходу залежить від типу та області локалізації шкірних уражень, а також від причини, що їх спричинила, використовуються місцеві препарати, що містять комбінацію кортикостероїдів, антибіотиків та антимікотиків. Виглядає все досить добре та зрозуміло, Бактеріальну інфекцію ми лікуємо за допомогою антибіотиків, грибкову – протигрибковими препаратами, гормони додають до етіологічної терапії. Це все торкається, насамперед, гострої патології. Проте, існують протипоказання для застосування препаратів, що містять кортикостероїди, антибіотики, та і при хронічних, не маніфестючих процесах ці ліки не завжди підходять. Тому пошук нових та ефективних лікарських засобів, які б мали протизапальну активність без застосування антибіотиків та гормонів, можуть бути застосовані для комплексної терапії ушних дерматитів є актуальним завданням.
Мета роботи. Поліпшити якість лікування пацієнтів з хронічним вушним дерматитом шляхом застосування природних препаратів, що мають протизапальні, стимулюючі та регенераторні властивості.
Матеріали та методи. Матеріалом послужили дані, отримані в результаті обстеження, лікування та подальшого спостереження 45 пацієнтів з хронічним вушним дерматитом, які емпірично були поділені на 2 групи: основну – 30 осіб (20 пацієнтів чоловічої статі, 10 – жіночої, середній вік становив 58 років); і контрольну – 15 осіб (10 пацієнтів чоловічої статі, 5 – жіночої, середній вік становив 57 років).
Діагностика ґрунтувалася на збиранні анамнезу; об'єктивних даних (отоскопії, дерматоскопії, який дозволяє in vivo діагностувати морфологічні особливості шкіри за допомогою ручних пристроїв (збільшення до х100), або за допомогою цифрових систем з відеокамерою (збільшення до х1000); даних бактеріологічного дослідження (посів матеріалу з вуха на флору та чутливість до антибіотиків), даних загального клінічного обстеження (для виявлення супутніх захворювань), рівня IgE загального та специфічного IgE у сироватці крові при необхідності.
Лікування. Терапію ушного дерматиту спрямовували на усунення ознак захворювання, поліпшення супутніх симптомів, особливо свербежу, та підтримку ремісії при тривалому лікуванні.
Результати та їх обговорення. Дані, отримані при аналізі пацієнтів основної – 1 групи (30 хворих), порівнювалися з результатами амбулаторного лікування, проведеного у пацієнтів контрольної – 2 групи (15 хворих). Під нашим спостереженням знаходилися пацієнти на хронічний дерматоз, що часто загострюється, який вражав все вухо, включаючи мочку, мушлю, зовнішній слуховий прохід (на ділянках шкіри, багатих на шкірний жир) і барабанну перетинку, іноді захворювання поширювалося на область шкіри за вухами.
Ми вважали цей стан як Екзематоїдний зовнішній отит пов'язаний з:
• Екзема
• Себорея
• Нейродерміт
• Контакти дерматит (від сережки, навушники)
Факторами ризику для цієї форми зовнішнього отиту серед обстежених хворих було:
• Зовнішні отити в анамнезі
• Плавання, дайвінг тощо.
• Використання беруші або інших засобів для закриття слухових проходів (ризик травм)
• Перебування у спекотному, вологому кліматі
• Використання ендоуральних навушників та слухових апаратів
• Існуючі алергічні захворювання (атопічний дерматит, кропив'янка, алергічний риніт або бронхіальна астма).
• Супутні захворювання – такі, як цукровий діабет, СНІД, лейкопенія чи недоїдання
Серед обстежених пацієнтів найчастіше ці прояви спостерігалися у пацієнтів похилого віку чоловічої статі з високою сприйнятливістю до інфекційних уражень шкіри (особливо St.aureus і простий герпес), пацієнти, які тривалий час користуються слуховим апаратом, мають деякі види професій, пов'язаних із перебуванням на холоді, у вологому та курному середовищі. У деяких спостерігалася сезонність загострень, посилення проявів під впливом факторів, що провокують (харчові продукти, емоційний стрес).
Найбільш характерні скарги серед обстежених хворих: спочатку легкий, а потім постійний, сильний свербіж, болючість у вусі, печія, відчуття повноти та наявності стороннього тіла у вусі, зниження слуху, часте утворення сірчаних корок, почервоніння та припухлість в області отвору вушного каналу, свербіж усередині або навколо вуха, виділення із вушного каналу, кірки та тріщини на шкірі.
Під час огляду зовнішнього слухового проходу у хворих виявлялися наступні симптоми та ознаки: у вушній раковині та у зовнішньому слуховому каналі шкіряні покриви зовнішнього слухового проходу витончені, сухе лущення шкіри, окремі лускоподібні та еритематозні плямисті ушкодження, які можуть зливатися, часто виявляються сірчано-епідермальні пробки твердої консистенції, сухі застаріли утворення, що також містять частинки шкіряного покриву.
На підставі даних бактеріологічного дослідження відокремлюваного з вуха, виявляли найчастіше Staphylococcus aureus, проліферацію дріжджоподібних грибив (таких як Malassezia spp., Candida albicans, Rhodotorula rubra); даних імунологічного дослідження: підвищення рівня IgE загального та специфічного до дріжджоподібних грибив у сироватці крові.
Враховуючи, що в основі етіопатогенетичних механізмів лежить запалення, в 60% випадків зумовлене грибковим ураженням шкіри, алергічними проявами, стандартно рекомендоване застосування препаратів із гідрокортикоїдами для підтримки ремісії при тривалому лікуванні. У той же час протипоказанням до призначення топічних КС у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку вторинних інфекцій внаслідок зниження місцевої резистентності є атрофічні зміни шкіри, інфекції шкіри: грибкові, бактеріальні та вірусні.
Для зниження медикаментозного навантаження під час тривалого лікування та підтримки ремісії, нами були використані вушні краплі «Отогут сквален». Вибір заснований на здатності діючої речовини (сквален) надавати протимікробну, протизапальну, регенеруючу дію. Сквален не є антибіотиком, позбавлений імуносупресорної дії.
Сквален (С30Н5 – це природний ациклічний поліненасичений вуглеводень тритерпен з шістьма подвійними зв'язками), синтезується в організмі в результаті складних біохімічних реакцій, що ведуть до утворення життєво необхідних речовин, таких як коензим Q10, холестерин, жовчні кислоти, вітамін D.
Сквален – один із ліпідів, є незамінним компонентом клітинних мембран і є у всіх клітинах організму, який виробляють наші сальні залози для змащення та захисту шкіри. Найбільша концентрація сквалену виявляється в шкірі, значні кількості накопичуються в печінці та жировій тканині, міститься він також у вушній сірці, волосяному жирі, сальних виділеннях. Сквалан підвищує еластичність шкіри, прискорює її регенерацію, стимулює антиоксидантні процеси. Протизапальну дія сквалена, як попередника цілого ряду стероїдів, можна порівняти з таким у самих стероїдних гормонів. Однак застосування сквалену не має побічних явищ гормональної терапії і не тягне за собою гормонального дисбалансу. Cквален регулює випаровування води, перешкоджає проникненню в шкіру деяких речовин з навколишнього середовища, а також чинить антигрибковий та антибактеріальний ефект, сприяє відновленню, повноцінному живленню та зволоженню сухої шкіри, схильної до лущення та подразнень.
Вушні краплі «Отогут сквален» мають кислий вміст, Рн дорівнює 5-6, що дуже важливо для протибактеріальної та захисної дії.
На початку лікування всім хворим, віднесеним до основної та контрольної групи, стандартно застосовували медикаментозну терапію: санація слухового проходу (до 7 разів на тиждень), після ретельного очищення вуха використовували вушні краплі, базові місцеві мазі в формі гелів (продукти, що містять пропіленгліколь). Залежно від симптоматики місцево призначалися протизапальні гормональні мазі – креми з глюкокортикоїдами (комбінацію глюкокортикоїдів і протигрибкового засобу), знеболювальні гелі або антигістамінні препарати. Спостереження за хворими показало, що після проведення курсу лікування встановлювався короткий період ремісії, але після загострення супутніх захворювань, симптоми відновлювалися, внаслідок чого доводилося проводити підтримуючу терапію, один раз або двічі на тиждень застосовувати засоби, що мають протизапальні, протиалергічні властивості, гормональні мазі – креми з глюкокортикоїдами.
Серед супутніх захворювань у 60% випадків спостерігався ендокринний дисбаланс, захворювання шлунково-кишкового тракту. Найчастішою причиною була інфекція – Хелікобактер (Helicobacter pylori), усунення провокуючих факторів призводило до часткового вирішення процесу та зникнення запальних явищ на шкірі.
Враховуючи вищеперелічене, в основній групі (30 хворих) після проведення курсу стандартного лікування, як підтримуючу терапію, 2 раза на тиждень, після санації слухового каналу, застосовували вушні краплі «Отогут сквален» по 4 краплі ендоаурально, проводили спостередження за станом хворих.
Порівняння віддалених результатів лікування в основній (30 хворих) та в контрольній групі (15 осіб) протягом одного року, дозволило стверджувати, що підтримуюча терапія із застосуванням вушних крапель «Отогут сквален» знижує кількість загострень (особливо в осінньо-весняний період), мінімізує прояви захворювання, покращує якість шкіри слухового проходу, зменшує кількість звернень хворих із сірчано-епідермальними пробками, що значно покращує якість життя пацієнтів, дозволяє домогтися тривалої ремісії, в той час як застосування стандартної терапії гормональними мазями призводить до активації флори на поверхні шкірних покривів, необхідності застосування протигрибкових, антибактеріальних препаратів – збільшувати медикаментозне навантаження на хворого.
Висновки:
1. Недостатня вивченість етіопатогенезу вушного дерматиту, що визначає труднощі лікування цієї патології, потребує значного арсеналу топічних засобів.
2. Терапія дерматиту має бути комплексною та включати: елімінаційні заходи, дієту, гіпоалергенний режим, місцеву та системну фармакотерапію, корекцію супутньої патології.
3. Проведена робота зі спостереження та порівняння результатів лікування із застосуванням препарату «Отогут сквален», дозволяє внести його до арсеналу засобів, що застосовуються для лікування вушного дерматиту та дозволяють домогтися тривалої ремісії, зробити реабілітацію шкіри слухового проходу максимально ефективною та якісною.
Список літератури
1. Сучасний погляд на себорейний дерматит / К. С. Шмелькова, Л. І. Бей, О. І. Саріан // Укр. журн. дерматології, венерології, косметології. - 2006. - № 3. - С. 12-14. - Бібліогр.: 19 назв. - укp.
2. Especies de Malasseazia asociadas a diversas dermatosis y a piel sana en poblacion mexicana / F.H. Hernandez [et al.] // Rev. Iberoam. Micol. – 2003. –Vol.20. – P. 141 – 144.
3. Identification and pathogenicity of Malassezia species isolated from human healthy skin and with macules / R.P. Neves [et al.] // Brazilian Journal of Microbiology. – 2005. – Vol. 36. – P. 114 – 117.
4. V. V. Kozlovskaya 1 January 2007 VSMU VESTNIK VSMU, 2007, Volume 6, No. 2 p.1-7.
5. Adaskevich, V.P. Inflammatory Skin Diseases: Practical management / V.P. Adaskevich. – Minsk: Doctor Design LLC, 2003. – 120 p.
6. Seborrheic dermatitis-Looking beyond Malassezia. Tongyu C Wikramanayake 1, Luis J Borda 1, Mariya Miteva 1, Ralf Paus 1 2 3 view Exp Dermatol. 2019 Sep;28(9):991-1001. doi: 10.1111/exd.14006. Epub 2019 Aug 19.
